Але чому такий відрив? Дійсно, кіно та театр — різні види мистецтва, але вони не гірші один від одного. Театр теж має свої переваги: актори грають тут і зараз, між тобою та ними не стоїть ніякого бар’єру, у той час як на акторів кіно ми дивимось крізь екран.
Юрій Ніколаєнко, актор «Театру 19», вважає, для того, щоб викликати цікавість «...театр, насамперед, має бути театром, а не намагатися наслідувати усілякого роду низькопробні серіали, якими «годує» ТБ. Передусім, це якісний матеріал та цікаві, властиві лише театру засоби його вираження на сцені.
На жаль, зараз ми можемо спостерігати тенденцію наслідування театром поганого кіно. Це можна пояснити бажанням заробити більше грошей на глядачах, «підгодованих» продукцією ТБ, яка позбавлена смаку та все більш вульгарна. Театр повинен вести глядача за собою, а не намагатися догодити йому. Ну і, ясна річ, він повинен бути професійним. На жаль, зараз театром займаються багато дилетантів, відбиваючи в глядачів бажання дивитися спектаклі...»
Успіхом у молоді, хай і не дуже численної, користуються театри з незвичайними постановами, подекуди з краплею абсурду. Таким є харківський «Театр 19». Я мала нагоду відвідати вже три вистави: «Двері», «Звірячі історії» та «Почати спочатку».
Постанови йдуть у невеликих залах, що надає особливої камерності та затишності.
Наприклад, під час містичної комедії «Двері» я сиділа на відстані витягнутої руки від акторів. У деякі моменти здавалося, що я знаходжуся серед них, у цій кімнаті, та відчуваю ті ж емоції, що й вони.
У виставі «Звірячі історії» характери людей перенесли на тварин і таким чином акцентували увагу на недоліках та перевагах різних типажів. Ці характери були не прості та плоскі, наприклад: це — хвалько, а то — мрійник, а глибокі, зі своїми внутрішніми протиріччями.
Не менш цікавим та специфічним було і «Почати спочатку», де герої, прості бідні емігранти, розмірковували про рабство та свободу.
Так. І кіно, і театр заслуговують на увагу, але чомусь про театр зараз подекуди несправедливо забувають. Не обов’язково ходити на вистави які «пахнуть нафталіном», адже є дійсно варті вашої уваги театральні колективи, які готові експериментувати та представляти щось нове та оригінальне.
Катерина Бортняк, 16 років, школа №164
Я не зовсім згодна з висловленням "На жаль, зараз ми можемо спостерігати тенденцію наслідування театром поганого кіно. Це можна пояснити бажанням заробити більше грошей на глядачах, «підгодованих» продукцією ТБ, яка позбавлена смаку та все більш вульгарна". Адже у кожного режисера свій стиль постановок і не всі задумуються про успіх вистави, і скільки прийде до них людей, і скільки вони грошей зароблять. Бо на кожний товар знайдеться свій покупець.