Головне завдання EdCamp, як стверджують організатори — заохотити вчителів до ініціативності, створити між ними “горизонтальні зв'язки” та забезпечити потужний обмін досвідом та ідеями.
Лілія Гриневич розповіла про планування реформи «Нова українська школа», яка полягає у «переході від школи, де дітей напихають знаннями, здебільшого теоретичними, які потім не потрібні їм у житті, до “школи компетентностей”, де будуть давати не тільки знання, а й вміння їх застосовувати для вирішення власних проблем». Реформа має вирішити й таку всеукраїнську проблему, як нерівність доступу до якісної освіти, адже в Україні, поруч з інноваційними й сучасними школами є «необладнані школи, де діти старших класів вчаться в дуже маленьких класах, де один вчитель може викладати водночас кілька предметів». Наразі діти здебільшого не можуть скласти повної картини світу, виходячи з тих знань, що їм дають у школі: тобто знання, наприклад, з історії вони ніяк не пов’язують з літературою чи біологією. Це є однією з проблем сучасної школи, адже суть навчання — не просто дізнатись якісь відомості з різних сфер, а й співвіднести їх із реальним життям, зрозуміти, чому що відбувається. Лілія Гриневич також наголошує на важливості розвитку критичного мислення у дітей та вміння знаходити ту інформацію, яка їм потрібна. «Надзвичайно важливо представляти в школі нові методики так званої педагогіки партнерства, коли учитель співпрацює з дітьми», — каже Лілія.
Олександр Елькін, “натхненник EdCamp” в Україні, назвав захід «місцем, куди злітаються білі ворони» — тут зустрічаються ті вчителі, які відкриті змінам, які бажають навчитись чомусь новому і донести це до учнів. На жаль, деяка частина педагогів не бажає змінювати правила, що вже утвердилися, але не є прогресивними. Тому майбутнє української освіти — саме за такими «білими воронами», які не лінуються вчитися новому.
Про взаємодію науки та шкільної освіти розповідав Джованні Порчеланно, ядерний інженер, представник Європейського центру ядерних досліджень (CERN): «...тут є два основних шляхи: пряме викладання науки, звичайні уроки хімії та фізики, та викладання наукового методу. Треба заохочувати допитливість, принцип ґрунтування на фактах та практичний підхід до того, що ми вивчаємо. Ідея полягає у тому, щоб не тільки стати фізиком чи хіміком, а стати громадянином, який може користуватися власною головою, що буде допитливим, незалежним, завжди шукатиме правду. Треба дати більше незалежності школі та мисленню кожного учня, робити фокус на практичних навичках, а не лише на наукових фактах».
На EdCamp порушувалось таке питання, як важливість громадянської освіти у школах. Громадянська освіта спрямована, насамперед, на створення повністю дієздатної громадськості, обізнаної у своїх правах. Кожному учневі необхідно знати головні принципи правової держави, бути здатним керуватись відповідними знаннями у сучасних умовах. Остап Стасів, один із спікерів EdCamp, вважає, що «громадянська освіта є важливішою навіть за вміння рахувати чи писати. Якщо ми не впровадимо її у школах, то будемо продовжувати інформувати людей системи, а не індивідуальностей».
Так, українській освіті далеко до ідеальної, але вже те, що ця проблема не замовчується, є великим кроком до створення сучасної української школи — місця, де діти будуть отримувати реальні знання, які допоможуть їм у майбутньому.
Катерина Бортняк, 16 років, школа №164