Назва «Колір Ночі» виникла спонтанно — якраз в той момент, коли перед першим концертом у рідному для гурту місті Ржищів, що на Київщині, постало питання оголошення хлопців на сцені. На запитання ведучого була дана відповідь: «Хай буде "Колір Ночі"». Так ця назва і закріпилась за нами. Ми граємо вже 6,5 років, з літа 2010, час швидко летить.
— Який склад гурту?
— Учасників чотири. Я — бас-гітара; Михайло Бойко — гітара, вокал; Дмитро Нараєвський — гітара та Максим Бойко — барабани.
— А саме ви в гурті з самого початку?
— Я прийшов до гурту влітку 2014 року. Необхідно було допомогти на виступі на «Трипільському Колі», був такий чудовий етнофестиваль. Після нього було прийнято рішення залишити мене.
— На якому заході гурт виступив вперше і на яких граєте зараз? Чи плануєте гастролювати в Україні та за її межами?
— Починалось все з Дня молоді в місті Ржищів. Надалі географія, безперечно, розширилась завдяки грі на фестивалях. Власне кажучи, фестивалі — основне місце наших виступів. Грали на фестах «Трипільське Коло», «Фортеця», «Голосіївська Криївка», «Ше.Фест», «Вудсток Україна», «Живий Вогонь», «Холодний Яр». Усіх, певно, і не згадаєш).
Також не залишаємось осторонь благодійних акцій чи певних тематичних концертів. На цей рік є попередня домовленість з фестивалем МОЛОТ на Житомирщині і «Заліщики Фест» в однойменному місті. Щодо сольного туру, тут не все від нас залежить, насправді. Є певні труднощі з часом, адже музика — не основна діяльність більшості учасників. Плюс — є певні побоювання щодо відвідуваності, адже самим музикантам дуже важливо бути актуальними для людей.
Але, разом з тим, ми закликаємо всіх, хто хоче почути «Колір Ночі» у своєму місті — пишіть нам свої пропозиції і ми будемо їх розглядати.
— Яку освіту мають учасники гурту?
— У всіх вища освіта. Я за освітою еколог, Мишко — економіст, Діма — медик, а Макс ще вчиться на будівельника. Будемо старатись, щоб він від нас в будівничу справу не пішов, як це зробив барабанщик гурту Тартак :)
— А скільки років саме ви займаєтесь музикою?
— Особисто я граю на різних музичних інструментах з 8-9 років. На бас-гітарі граю десь з зими 2009-го року.
— Ви всі з одного міста, наскільки часто ви проводите репетиції?
— Родом ми з різних міст, але зараз усі осіли в Києві. Зазвичай ми в кінці осені — на початку зими беремо невеличку паузу, десь на місяць. А так — граємо раз на тиждень, іноді виходить двічі.
— Ваш гурт виконує пісні лише українською мовою?
— Наше покоління зростало на російській рок-музиці — Кино, ДДТ, Наутилус і т.д., тому від початку проби в написанні пісень були і російською мовою.
Але з часом прийшло розуміння того, що і українською гурт може звучати актуально. Цьому давали приклад успіхи різних за популярністю українських гуртів. Тому зараз ми пишемо пісні українською. Цією мовою нам легше всього висловлювати ті думки, які призводять до написання музики. Хтозна, можливо, з плином часу, ми і напишемо щось російською спеціально для наших прихильників у Росії (а таких немало). Експериментів не варто цуратись :)
— Поділіться вашими емоціями та враженнями від гри перед публікою.
— Вихід до публіки, особливо якщо це велика сцена чи сольний концерт — це відчуття, яких не описати словами. Неймовірна суміш підвищеного адреналіну та легенького мандражу, який переповнює тебе всього, думки при цьому зайняті продумуванням певних сценічних моментів та партій. Добре, що до цього я мав певний досвід виступів у складі інших гуртів, духового оркестру та в складі ансамблю баяністів. Це, безперечно, загартувало мене для великих виступів.
— Що можете порадити читачам?
— Моє кредо — ставити цілі і неодмінно йти до них. Лише віра в себе і праця над собою зможуть допомогти дійти до мети.
Євгеній Бочаров, 16 років, школа №125
Рокеры на фотографии получились какими-то добрыми) Обычно это какие-то устрашающие лица, а тут видно и медика, и строителя)