Усе кіно поділяється на ігрове та документальне. Документальне кіно засновується тільки на достовірних фактах і віддзеркалює реальність. У той момент, як ігрове має не тільки показати глядачу проблему, а й запропонувати її вирішення.
Щоб створити дійсно гарний фільм, потрібно мати ідею — те, що ти хочеш донести людям. Ця ідея повинна надихати тебе. Над ідеєю обов’язково повинно стояти «надзавдання»: що людина має зрозуміти після перегляду нашого фільму? Завжди треба пам’ятати, що глядач не дурніший за нас. Не треба роз’яснювати йому, як дитині, що до чого. Сенс фільму не полягає у нудній моралі чи повчанні. Ніхто не любить, коли його повчають. Тому і фільм із такою «мораллю» буде нецікавим глядачу.
Ігрове кіно пропонує різні варіанти вирішення проблем. І коли глядач у своєму житті стикається з проблемою, він може опиратися на рішення, яке запропонували творці фільму. Але й надто обтяжувати проблемами глядача немає сенсу. Зараз багато людей дивляться комедії, щоб відволіктись від реального життя, і якщо ми ще й у фільмі будемо розповідати «як усе погано», то навряд чи він набере популярність серед глядачів.
У фільмі обов’язково повинен бути певний початок: знайомство з героями або якась передісторія. Потім йде зав’язка, конфлікт, який дасть поштовх до розвитку дії. Далі наступає кульмінація: найвища точка конфлікту. І потім – розв’язка. У фільмі також обов’язково повинен бути фінал, під час якого глядач ясно розуміє ідею. Фінал може припускати незавершеність, тобто бути відкритим, щоб глядач вже сам домислив, як має завершитись ваше кіно. Слід також пам’ятати, що ігрове кіно – це, насамперед, емоції. Якщо фільм не викликав у глядача емоцій, його можна вважати провальним.
Катя Бортняк, 15 років, школа №164
Сейчас, в основном, снимают такие"провальные" фильмы. Так и хочется отвести на такой мастер-класс некоторых сценаристов.